Матеріали до уроків перукарської справи

Лабораторна робота №1

Тема. Вибір зачіски в залежності від індивідуальних особливостей клієнта.

Мета: закріпити знання з моделювання зачісок, розвивати вміння підбирати зачіску до типу

обличчя та індивідуальних особливостей клієнта, виховувати вміння самостійно працювати

над проблемними завданнями.

Обладнання: Підручник «Основи перукарської справи», таблиця «Підбір зачіски до типу

обличчя», ілюстрації зачісок, конспект.

Завдання для роботи:

1. Ознайомитись із змістом теоретичної частини.

2. Розглянути інструкцію до виконання завдання.

3. Виконати запропоновані завдання самостійно.

4. Оформити звіт.

5. Дати відповіді на запитання для самоконтролю.

Теоретична частина.

1. Підбір зачіски до типу обличчя.

Овальна форма — ідеальне обличчя. Тим, хто має овальну форму обличчя можна робити

зачіски будь-якого виду.

Кругле обличчя характеризується м’якими лініями переходу від підборіддя до самої широкої

частини обличчя (виличних виступів). Обличчя виглядає плоским і досить великим. При

моделюванні необхідно створити видимість витягнутого обличчя, близького до овального.

Прямокутне обличчя характеризується високим лобом і довгим підборіддям, які створюють

враження вузького і довгого обличчя. Класичний варіант зачіски для такого обличчя – довгий

прямий і напівпрямий чубчик, волосся, що дістає до лінії брів. Загальна довжина в зачісці не

повинна бути нижче рівня виличних виступів. Вуха бажано закрити. Однак зачіска буде гарно

виглядати, якщо вуха відкрити і випустити декілька прядок.

Для квадратного обличчя характерна широка нижня щелепа, що створює враження важкого

підборіддя, і співмірний з підборіддям лоб. Обличчя такого типу виглядають грубими і

вуглуватими. При моделюванні зачіски до такого обличчя потрібно знайти рішення в

асиметричних формах.

2. Підбір зачіски в залежності від індивідуальних особливостей клієнта.

Головним завданням майстра є приховати недоліки обличчя і підкреслити його принади

Обличчя з надто довгим носом. Рекомендовано зачіски з волоссям направленим вперед до

обличчя, обов’язково з чубчиком. Потилична частина підкреслюється легким об’ємом. При

бажанні мати зачіску з проділом, він має бути тільки косим.

Обличчя з надто маленьким носом. Рекомендована будь-яка зачіска, що підкреслить

профіль.

Для обличчя з курносим носом. Рекомендується будь-яка лінія в зачісці, яка співпадає з

лінією згину носа. Краще, якщо це буде довге волосся. Зачіска повинна бути тільки об’ємною,

а кінчики направлені вверх.

Для обличчя з короткою шиєю. Рекомендується така зачіска, що створить ілюзію довгої шиї.

Для цього волосся зачісується вверх на потилицю. Волосся на шиї бажано підстригти у формі

подовженого мису. В зачісці можуть переважати великі елементи.

Для обличчя з худою шиєю. Рекомендується змістити зачіску на нижню частину потилиці.

Для плоского обличчя. Рекомендується обличчя відкрити, а основні деталі перемістити

назад.

Для обличчя з тонкими рисами. Рекомендовані зачіски, що гармонійно поєднуються з

рисами обличчя, тобто вони повинні бути дрібними і об’ємними.

Для надто стисненої форми голови. Рекомендується будь-яка зачіска, силует якої допоможе

приховати цей недолік і створити ілюзію правильної форми голови.

Для сплюснутої форми голови. Рекомендується висока зачіска, обов’язково з чубчиком,

причому різних форм. Вуха напіввідкриті чи відкриті повністю.

Для обличчя з важким підборіддям. Рекомендуються зачіски, в яких основна увага

сконцентрована на бічні частини, в районі щік.

Для обличчя із скошеним підборіддям. Рекомендується така зачіска, в якій вуха напівзакриті.

Відповідно при стрижці не можна залишати волосся нижче мочок вух.

Для обличчя з широкими вилицями. Рекомендована довжина волосся, що дозволяє

повністю закрити виступаючі вилиці. Всі деталі зачіски повинні бути сконцентровані

попереду нижньої частини обличчя.

Для обличчя з низьким лобом. Рекомендовані зачіски з повним, але не довгим чубчиком.

Для обличчя з високим лобом. Рекомендовано закривати лоб чубчиком. Щоб підкреслити

принади обличчя потрібно не навантажувати зачіску деталями.

Для обличчя з вузьким лобом. Рекомендується достатньо коротка, але об’ємна зачіска.

Основні її деталі розміщуються на рівні вилиць.

Для обличчя з великими вухами. Рекомендуються зачіски з закритими вухами. Якщо це

зробити неможливо, то можна відволікти увагу збільшенням об’єму зачіски.

Інструкції з виконання роботи

1. Ознайомтеся з матеріалом теоретичної частини.

2. Щоб визначити до якого типу обличчя підходить зачіска, потрібно розглянути, які

частини голови чи обличчя вона відкриває та приховує. Опираючись на те, що

ідеальним вважається овальне обличчя, ми можемо встановити ті частини обличчя,

які потрібно приховати.

3. Щоб визначити які недоліки голови чи обличчя можна приховати даною зачіскою,

потрібно проаналізувати, які деталі зачіски є співмірними з певними рисами обличчя.

Наприклад, якщо деталі дрібні і об’ємні, то ця зачіска гарно підійде до обличчя з

дрібними рисами і.т.д

4. Описати рекомендації щодо використання зачісок.

Практична частина

1. Визначити до якого типу обличчя підходять дані зачіски.

2. Визначити які недоліки обличчя та голови можна приховати даними зачісками.

3. Дати письмові рекомендації щодо використання даних зачісок.

Запитання для самоконтролю.

1. Що впливає на вибір зачіски?

2. Якими елементами зачіски риси обличчя можна пом’якшити?

3. Якими способами можна підкреслити риси обличчя?

4. Чим керується перукар при моделюванні зачіски?

5. Як змоделювати зачіску, коли в клієнта є кілька дефектів обличчя?

Лабораторна робота №2

Тема. Розробка схем укладання волосся із застосуванням бігуді різними способами.

Мета роботи. Навчитися визначати напрямок розміщення прядки та величину впадини та

випуклості в залежності від способу накручування на бігуді та їх діаметру.

Завдання для роботи.

1. Ознайомитись із змістом теоретичної частини.

2. Розглянути інструкцію з виконання роботи.

3. Виконати роботу самостійно.

4. Оформити звіт.

5. Замалювати практичне завдання.

6. Дати відповіді на контрольні запитання.

Матеріали й обладнання. Схеми зачісок та розташування бігуді, пульверизатор, гребінець з

хвостиком, затискачі, бігуді різних діаметрів, фен.

Теоретична частина

Одним з найбільш цікавих варіантів у вкладанні зачіски являється накручування на бігуді. Для

створення правильної, гарної хвилі звертають увагу на такі складові роботи: лінійність

розділів волосся, розміщення бігуді на початку чи в кінці основи, розмір і діаметр бігуді.

Краса і природність зачіски, вкладеної на бігуді, завжди залежить від техніки накручування і

типу бігуді. Укладання завжди виконують на чисте вологе волосся. Прядки повинні бути

добре натягнуті і щільно накручені. Розміщують згідно наміченої схеми, створюючи при

цьому випуклості і впадини.

Бігуді найбільш ефективні для м’якого та середньої жорсткості волосся. Головне, що повинен

уявляти перукар-початківець – це напрямок накручування. Він повинен бути

підпорядкований пластиці майбутньої зачіски. Потрібно пам’ятати, що густота волосся

клієнта впливають на вибір розміру та діаметра бігуді.

Розміщуючи бігуді на голові, ми використовуємо різні основи по формі. В готовій зачісці їх не

видно, за винятком крайової лінії волосся чи проділу. Розмір основи залежить від вибраних

для зачіски бігуді, довжини волосся, голови клієнта. Прядка, в свою чергу, може лежати,

висіти, стояти чи ще якось розміщуватися відносно основи (ВПГ). З вище сказаного

складається поняття «напрямок прядки». Розташовуючи бігуді горизонтально чи під певним

кутом відносно вертикалі, отримаємо випуклості чи впадини. Накручуючи в ту чи іншу

сторону, отримуємо при розчісуванні різні по висоті, напруженні і динаміці форми локонів.

Поєднуючи різні варіанти натягу прядки, перукар заздалегідь може прорахувати,

змоделювати величину випуклості і впадини, а також пластику спускання.

Після того, як волосся накручене, на його одягається сіточка. Клієнт висушує волосся

накручене на бігуді під сушуаром, при цьому перукар кожні 5-10 хвилин перевіряє стан і

цілісність виконаної роботи. При необхідності поправляє бігуді, потік гарячого повітря

повинен чергуватися з холодним.

Волосся повинне висохнути, але головне – не пересохнути. За тим дається час, щоб волосся

остигло. І тільки після цього приступають до зняття бігуді. Кожна прядка в зачісці являється

відносно самостійною. Вона повинна створювати абсолютно закінчене художнє враження на

глядача.

Інструкції з виконання роботи

1. Ознайомтеся з матеріалом теоретичної частини.

2. Накрутіть прядки на бігуді з різним натягом, висушіть, охолодіть її. Зверніть увагу на те,

чим відрізняються прядки, як вони поводять себе після накручування.

3. Замалюйте отримані результати.

4. Виконайте запропоновані графічні завдання.

5. Оформіть звіт.

Практична частина

1. Виконати накручування волосся на бігуді різних діаметрів з різним натягом.

2. Замалювати отримані результати.

3. Розглянути схеми розміщення бігуді, змоделювати зачіску, замалювати її.

4. Розглянути схеми зачісок, замалювати схему розміщення бігуді.

Контрольні запитання

1. Від чого залежить тривалість завитка в зачісках вкладених на бігуді?

2. Як впливає товщина волосся на вибір діаметра бігуді?

3. Чому використовуючи один і той самий прийом накручування на бігуді ми можемо

отримати різний результат?

4. Як впливає кут натягу прядки на остаточний результат зачіски?

5. Перерахуйте правила накручування волосся на бігуді.

Лабораторна робота №3

Тема. Розробка схем жіночих, чоловічих стрижок за допомогою різних способів обробки

пасма.

Мета роботи. Навчитися розробляти схеми стрижок та графічно замальовувати їх.

Завдання для роботи.

1. Ознайомитись із змістом теоретичної частини.

2. Розглянути інструкцію з виконання роботи.

3. Виконати роботу самостійно.

4. Оформити звіт.

5. Замалювати практичне завдання.

6. Дати відповіді на контрольні запитання.

Матеріали й обладнання. Зразки моделей чоловічих та жіночих стрижок, схеми стрижок та

умовних позначень.

Теоретична частина

Способи обробки пасма. Зріз називають прямим, якщо переріз волосини круглий. Зріз

можна виконувати як з внутрішньої, так і з зовнішньої сторони долоні.

Косий зріз можна отримати, якщо ножиці направити під кутом 35-40° по відношенню до

прядки. Кінці волосся в цьому випадку набудуть овальної форми.

Зріз називають гострим, якщо отриманий переріз волосини овальної форми. Подобній зріз

можна отримати бритвою, якщо її жало розміщене під великим кутом до площини прядки.

Овальний переріз волосини отримується також при так званому внутрішньому чи

зовнішньому зрізі.

Внутрішній зріз отримуємо шляхом повороту прядки при виконанні зрізу від себе. В

результаті ми отримуємо переріз прядки, в якій внутрішній шар волосся коротший, ніж

зовнішній. Зовнішній зріз отримуємо шляхом повороту прядки при виконанні зрізу на себе. В

результаті ми отримуємо переріз прядки, в якій внутрішній шар волосся довший, ніж

зовнішній.

При операції зняття на пальцях застосовують наступні методи. Метод прядка на прядку

застосовується в основному при стрижці масивних форм чи при контрастній стрижці для

створення масивної форми. При цьому кожна наступна прядка стрижеться, накладаючись на

КП. Метод прядка за прядкою застосовується для пластичних стрижок. В цьому випадку

кожна наступна прядка стрижеться по попередній і являється контрольною для неї. Метод

стрижки «сходинками» застосовується для створення градуйованої форми. При цьому

кожна наступна прядка стрижеться із збільшенням кута відтяжки. Метод вільної руки

застосовується при стрижці бритвою чи при виконанні ковзаючого зрізу (слайсінг).

Інструкція для виконання роботи

1. Ознайомтеся з матеріалом теоретичної частини.

2. Розгляньте зображення стрижки та проаналізуйте зміну довжини волосся в кожній її

частині.

3. Замалюйте отримані результати.

4. Виконайте запропоновані завдання.

5. Оформіть звіт.

Практична частина

1. Розгляньте стрижки, проаналізуйте форму та структуру стрижки.

2. Графічно замалюйте схему стрижки з позначенням контрольної(их) прядок та кута

відтяжки.

3. Зробіть інструкційну картку до стрижки.

Запитання для самоконтролю:

1. Як довжина прядки залежить від кута відтяжки?

2. В яких випадках використовують прямий зріз?

3. Коли використовують зовнішній зріз?

4. Що таке моделюючі стрижки?

5. Від чого залежить форма стрижки потиличної зони?

Запитання для самоконтролю:

1. Від чого залежить вибір форми чубчика?

2. Коли використовують внутрішній зріз?

3. В яких випадках використовують косий зріз?

4. Які стрижки називають комбінованими?

5. Які форми стрижки можна отримати використовуючи метод «прядка на

прядку» та «прядка за прядкою»?

Лабораторна робота №4

Тема. Розробка схем накручування волосся із застосуванням спіральних коклюшок, на 2 коклюшки, на 3 коклюшки, джгутова.

 Мета роботи. Навчитися розробляти схеми із застосуванням різних видів коклюшок та графічно замальовувати їх.

Завдання для роботи.

1. Ознайомитись із змістом теоретичної частини.

2. Розглянути інструкцію з виконання роботи.

3. Виконати роботу самостійно.

4. Оформити звіт.

5. Замалювати практичне завдання.

6. Дати відповіді на контрольні запитання.

Матеріали й обладнання. Зразки моделей жіночих стрижок, засоби для виконання хімічної завивки, різні види коклюшок.

Теоретична частина. 

Варіанти накручування для короткого волосся. Для збільшення пишноти прядок тім'яної зони можна поперемінно накручувати пасма різної товщини.

Накручування в шаховому порядку застосовується при широких скронево-бічних зонах. Тім'яна і середня потилична зони накручуються, як в класичному варіанті; на решті поверхні голови коклюшки розташовуються в шаховому порядку.

Варіанти накручування для довгого волосся.

При вертикальній хімічній завивці всі коклюшки розміщуються вертикально. Накручування починається з нижньої потиличної зони, проділи вертикальні. Відтяжка виконується від себе. Щоб локони виглядали природно і не зливалися, потрібно прядки накручувати в різні боки.

Спіральна хімічна завивка дає красивий завиток, схожий на пружину. Накручування виконується на спеціальні коклюшки, в цьому випадку починаємо крутити прядку від кореня. Можна застосувати звичайні коклюшки, заздалегідь скрутивши прядку в джгут. Накручувати прядку в цьому випадку від кінця.

Хімічна завивка на шпильку — вологе волосся ретельно розчісуємо і ділимо на зони, як було вказано вище. Потім, виділяючи пучки волосся, їх накручують на шпильку, виготовлену з неметалічного матеріалу. Кінці волосся можна закріпити звичайною резинкою. Далі проводять хімічні завивку за звичайною технологією. Форма отриманого завитка нагадуватиме «змійку». Хімічна завивка на косичку. Вологе волосся ретельно розчісуємо і розділяємо на зони. Потім пучки волосся виділяємо і заплітаємо в тугі кіски, кінці яких закручуємо на коклюшки звичайним способом. Можна закрутити на коклюшку всю косичку або тільки її кінчик. Далі завивку виконують за звичайною технологією. Ефект готової укладки — дрібні гофровані пасма біля кореня і локон на кінці прядки. Прикоренева хімічна завивка. Найчастіше застосовується, коли хочуть створити великий об’єм або завитки біля коренів волосся, не зачіпаючи кінці прядок. Довжина прядки, яку завивають, може бути будь-яка.

Завивка на дві коклюшки названа умовно, оскільки існує немало варіантів накручування на дві або навіть декілька коклюшок. Пасма тім'яної зони накручують на коклюшки звичайним горизонтальним способом, починаючи накручування від кінця прядки. Потім вздовж крайової лінії росту волосся виділяють прядку, ділять його на пучки, які перекручують в джгути і накручують на коклюшку, починаючи від коренів волосся по спіралі у напрямі до кінця прядки. Накрутивши половину прядки і закріпивши її резинкою, накручують другу половину прядки на іншу коклюшку звичайним горизонтальним способом, починаючи з кінця прядки. Таким чином, використовуючи дві коклюшки на кожну прядку, накручують все волосся в напрямку від крайової лінії волосся до маківки у всіх зонах. Можна застосовувати більшу кількість коклюшок. Ефект — рівномірний завиток по всій довжині прядки.

Інструкція для виконання роботи

1. Ознайомтеся з матеріалом теоретичної частини.

2. Розгляньте зображення стрижки та проаналізуйте зміну довжини волосся в кожній її частині. Продумайте, який метод накручування волосся на коклюшки доцільно використати в даному випадку.

3. Замалюйте отримані результати.

4. Виконайте запропоновані завдання.

5. Оформіть звіт.

 Практична частина

1. Розгляньте стрижки, проаналізуйте можливість виконання різних способів хімічної завивки.

2. Графічно замалюйте схему розміщення коклюшок та кінцевий результат завивки.

3. Зробіть інструкційну картку до виконання хімічної завивки.

Запитання для самоконтролю:

1. Від чого залежить вибір препарату для хімічної завивки?

2. Від чого залежить час витримки хімічного препарату на волоссі?

3. Назвіть методи нанесення препаратів для хімічної завивки на волосся.

 4. Перерахуйте правила накручування волосся на коклюшки.

5. Назвіть причини невдалої хімічної завивки.

6. Що таке «нейтралізація», для чого її необхідно виконувати після хімічної завивки?

Лекції з перукарської справи.

Тема "Укладання волосся"

7.1 Елементи зачісок

Після того, як волосся вимите, підстрижене, пофарбоване, вико­нана хімічна завивка або навпаки — волосся випрямлене, за допо­могою укладання йому надається завершальна форма та вигляд.

Перукарська практика на потребу сучасних стилів зачісок про­понує широкий вибір варіантів укладання волосся. Можна сушити волосся під ковпаком сушарки або скористатися феном, надати во­лоссю нового вигляду спеціальним термоінструментом або виклас­ти його вручну тільки пальцями. Буває достатнім застосувати одну з відомих технік укладання волосся, але частіше перукар корис­тується декількома прийомами і, комбінуючи їх у роботі, втілює модні тенденції у створенні зачісок.

Волосся укладають, надаючи йому потрібної форми, створюючи обрану зачіску, з урахуванням певних елементів.

З поняттям «проділ» знайомляться при вивченні зон волосяно­го покриву. В укладанні волосся проділ відіграє роль елемента за­чіски. У зачісках застосовуються також напівпроділи, які відрізня­ються від проділів довжиною

Хвиля - частина зачіски, де волосся має плавний згин І обмеже­не двома лініями — кронами Існують хвилі низькі, широкі, глибокі, пласкі Залежно від положення волосся відносно обличчя розрізня­ють лицьові та зворотні хвилі Лицьові хвилі направлені на облич­чя своєю виступаючою дугою, зворотні йдуть від обличчя Розрізняють також косі, прямі, поперечні хвилі (рис 72)

Крон — найвища час­тина хвилі, місце згину волосся, де воно змінює свій напрямок на зворот­ний І відділяє одну хви­лю від іншої. Крони бува­ють високі та низькі, гострі (тонкі) та тупі (товсті).

Чілка, як і проділ, є важливим елементом зачіски. Змінюю­чи форму чілки, впливають на сприйняття зачіски загалом. Чілки розрізняють за густотою волосся, довжиною, методом стрижки, формою окантування, способом пофарбування. Чілка може бути яскраво виявленою або входити до основної маси волосся тім'яної зони. Зовнішній вигляд чілки можна змінити, виконавши укладання окремих пасом волосся, завитків або локонів Окремим елементом та основою зачіски вважають завите волосся.

Локон — пасмо волосся, завите в трубочку та викладене у формі спіралі. Локони можуть бути закручені вгору або вниз. Розрізняють локони горизонтальні, вертикальні, косі, спускні

Буклі —  тупіруване, вичесане та викладене в тугі валики волос­ся

Валик — начесане та викладене у вигляді валика по крайовій лінії росту волосся

Завиток — частина локона в один оберт пасма навколо форми або кінець пасма, зави­тий кільцем

Рельєф — пасма волосся, розділені бороз­нами

Пінки (муси) для укладання надають волоссю об'єму, пишності, еластичності. Волосся не склеюється і легко розчісується.

Пінку наносять гребінцем або руками на вимите волосся, підсу­шене рушником, прочісують по всій довжині волосся — від коренів до кінців.

Пінки виготовляють різного ступеня фіксації — нормальної, сильної, максимальної.

Лаки (спреї) для волосся — це засоби для заключної фіксації зачіски.

Лак укриває волосся тоненькою плівкою, яка захищає його від впливу навколишнього середовища, добре зберігає форму зачіски, надає пишності, шовковистого блиску. Якісний лак швидко виси­хає, не склеює волосся і легко вичісується.

Виробники косметичних засобів пропонують лаки для різних типів волосся, а також різного ступеня фіксації. Новинками є «спрей-об'єм» та «спрей-блиск».

Гелі для укладання волосся містять інгредієнти, які захищають волосся від ушкоджень під час розчісування, гарячого укладання. Розрізняються гелі за ступенем фіксації та способом нанесення (гелі, гелі-спреї). Гелі рекомендують використовувати для створення ефекту «мокрого волосся». Через властивість гелю обтяжувати во­лосся не рекомендується застосовувати його на тонке, м'яке волосся.

Для створення стильних гладких зачісок гелі наносять на воло­ге волосся. І навпаки, щоб підкреслити окремі пасма, гель наносять на сухе волосся.

Лосьйони для укладання волосся мають властивості конди­ціонера, надають волоссю м'якості, пишності, блиску, полегшують розчісування, укладання, забезпечують фіксацію форми. Випуска­ються лосьйони для різних типів волосся, в тому числі ослабленого, фарбованого. Лосьйони рівномірно наносять на вимите, підсушене рушником волосся, розподіляють по всій довжині гребінцем із ши­рокими зубцями.

Моделюючі креми — це нове покоління засобів для укладання волосся. Крем наносять долонями на волосся перед укладанням пальцями, феном, гребінцем.

Крем дає змогу збільшити об'єм волосся, не обтяжуючи зачіску, поновити її форму вологими руками.

Воски актуальні для створення зачісок на короткому волоссі. Віск допомагає сформувати пасма, надає волоссю гнучкості, блиску. Розподіляють віск долонями по всій довжині волосся або на окремі пасма. Віск рекомендують застосовувати для фарбованого волосся з хімічною завивкою.

7.3 СПОСОБИ ТА ТЕХНІКИ УКЛАДАННЯ ВОЛОССЯ

Укладання волосся засноване на його здатності розтягуватися при зволоженні на 50-60%, зберігати нетривалий час надану форму після висушування або змінювати конфігурацію під впливом підви­щеної температури й зафіксовувати її після остигання.

Залежно від таких властивостей волосся, існують техніки укла­дання, подані нижче.

Холодний спосіб:

— виконання хвиль пальцями та гребінцем;

—  укладання волосся кільцями на пальцях та з фіксуванням шпильками;

— укладання волосся за допомогою бігуді, папільйоток;

— укладання волосся за допомогою фена. Гарячий спосіб:

— укладання волосся електрощипцями (плойками).

При виконанні зачісок застосовують техніки збільшення об'єму волосся, надання елементам зачіски більшої міцності, які теж мож­на віднести до процесу укладання волосся, а саме:

—   начісування — збивання пасма волосся на всю товщину пасма з обох боків;

—   тупірування — збивання пасма волосся з внутрішнього боку без наскрізного проникнення зубців гребінця.

Загальна послідовність процесу вкладання волосся:

— визначення напрямку волосся в зачісці;

— вибір способу вкладання волосся;

— вибір та підготовка інструменту;

— вибір засобу для укладання волосся та фіксації зачіски;

— миття волосся;

— нанесення на волосся фіксуючого засобу;

— здійснення накручування;

— висушування волосся;

— розчісування волосся;

—  надання зачісці форми, начісування, тупірування, фіксація укладеного волосся лаком.

7.3.1 Виконання начісування і тупірування волосся

Начісування виконують після ретельного розчісу­вання волосся. На потрібній частині волосяного покриву відділяють пасма завширшки 1-1,5 см. Середню частину пасма розчісують і захоплю­ють великим і вказівним пальцями лівої руки, відтя­гують пасмо перпендику­лярно до поверхні голови. Правою рукою вводять гребінець у волосся на відстані 5-6 см від ко­ренів. Рухом гребінця в бік основи пасма (до коренів) починають начісувати пасмо. Рух гребінця вниз завершу­ють при першому відчутті його гальмування. Наступ­ний крок починають із вве­дення зубців гребінця у волосся на 1-2 см вище попереднього рівня.

Переміщувати пальці лівої руки вгору по пасму та вводити гребінець у волосся слід узгоджено. Коли гребі­нець рухається вниз, пальці лівої руки міцно утримують волосся, коли ж гребінець починає рух угору, ліва рука послаблює захват і руха­ється по пасму в тому ж напрямку. Таким чином пас­мо обробляють з обох боків.

При тупіруванні пасмо необов'язково відтягувати перпендикулярно до поверх­ні голови, — його відтягу­ють до того місця, яке воно буде займати в готовій зачісці. Начісують во­лосся лише до половини довжи­ни пасма і з того боку, який буде внутрішнім при оформленні за­чіски. Після тупірування волос­ся пригладжують щіткою або гребінцем, викладають хвилями, локонами, буклями та фіксують лаком.

7.3.2 Укладання волосся холодним способом

Холодне укладання може виконуватись на всій масі волосся або на окремих ділянках. Холодному вкладанню піддається волосся усіх типів і структур, але найбільш придатне для цього хвилясте во­лосся, на якому надана форма зберігається довше.

Укладання здійснюється на вологому волоссі з використанням за­собів для укладання. Пальцями рук, бігуді або щіткою пасму волосся задають форму, яка фіксується гарячим або холодним повітрям.

З інструментів та пристосувань використовують фени, сушуари, клімазони, гребінці, щітки, затискачі, шпильки, сітки для волосся.

7.3.3Технологія укладання волосся хвилями

Волосся миють, видаляють рушником зайву вологу, наносять засіб для укладання.

Пасмо волосся розчісують гребінцем з рідкими, а потім частими зубцями, притримуючи основу пасма лівою рукою. Середнім паль­цем лівої руки притискають розчесане пасмо з правого боку, відсту­пивши на 2-3 см від проділу.

Гребінець вводять частими зубцями у пасмо волосся щільно і паралельно до середнього пальця лівої руки, зуб­цями під кутом 90° до пасма. Рухом гребінця вздовж його площини зру­шують волосся пасма праворуч на 1-1,5 см, утворюючи гребінцем між середнім пальцем лівої руки лінію першої хвилі.

Не виймаючи зубців з волосся, на­хиляють обушок гребінця на себе під кутом 45°, вказівним пальцем лівої ру­ки щільно притискають волосся між гребінцем та утвореною лінією хвилі. Другу лінію хвилі формують на відстані 2-3 см від першої.

Волосся лівого боку пасма притис­кають середнім пальцем лівої руки на такій же відстані від основи, як і в першому випадку. Зубцями гребінця, введеного в пасмо, зрушують його ліворуч з утворенням другої лінії хвилі, вказівним пальцем лівої руки за­тискають волосся, розчісують його від пальця. Аналогічно формують правий бік хвилі.

Укладене волосся накривають сіточ­кою і висушують природним шляхом або за допомогою сушуара. Сіточку знімають після повного висихання волосся, яке розчісують, надаючи за­чісці м'якої форми. Формуючи хвилі, слід пам'ятати, що:

— перший крон не окреслюють яскраво, лише злегка намічають;

— зворотні хвилі вужчі, ніж лицьові;

—  від крайової лінії росту волосся хвилі вужчі, на потиличній зоні розширюються.

Крони формують поступово. Спочатку захоплюють частину хвилі з прямою ще несформованою ділянкою пасма, орієнтуючись на ширину дуги хвилі та розташування крону.

Якщо хвилі роблять по всій поверхні голови, потрібно:

— врахувати анатомічну будову голови;

—  виконати проділ або визначити положення уявного проділу, відносно якого планується розташувати хвилі;

— визначити, за якою схемою сполучатимуться хвилі.

Сполучення хвиль у зачісці з боковим проділом виконується за такою загальною схемою :

1)  перший крон першої ли­цьової хвилі з більшого боку спрямований до кінця проділу і там закінчується;

2) другий крон першої лицьо­вої хвилі через маківку виходить на перший крон зворотної хвилі з меншого (протилежного) боку;

3) перший крон другої лицьо­вої хвилі з більшого боку сполу­чається з другим кроном першої лицьової хвилі з меншого боку;

4) другий крон другої лицьо­вої хвилі з більшого боку на по­тилиці зводиться нанівець.

З більшого боку від проділу можна сформувати три хвилі, що виступають, — лобну, скроневу, шийну, з меншого боку — тільки дві: скроневу і шийну.

Помилки, яких слід уникати при укладанні волосся хвилями:

—   захоплення  гребінцем  занадто  довгого  пасма  волосся, внаслідок чого утворюється хвиля глибокої форми, але через нетри­валий час вона ослаблюється та псує форму зачіски;

— недостатня фіксація хвиль, слабке виконання крону, що при­зводить до розтягування або сплющування хвиль;

— волосся при зачісуванні нагору викладене проти його природ­ного напрямку, що робить укладання нестійким;

— використані затискачі, «невидимки» залишають слід на волоссі.

7.3.4Укладання волосся кільцями

Цей вид укладання надає зачісці природних, м'яких ліній, однак вимагає чіткої техніки й акуратності виконання. Кільця можуть бути пласкими та об'ємними.

Пласкі кільця виконуються на волоссі середньої довжини. Впливати на модель зачіски можна, урізноманітнюючи напрямки та форми завитків. Наприклад, завитки з відкритим центром  утворюють рівні, гладкі хвилі й однакові згини; завитки із закритим центром утворюють хвилі, що зменшують­ся до кінця (вони рекомендуються для тонкого волосся або коли необхідно створити враження пухнастості). Якщо із завитка ви­пустити кінчики волосся, формується хвиля, широка до кінців і вужча біля основи. Якщо завитки спрямовані від обличчя, ство­рюється загальна кругла форма, а якщо до обличчя - овальна форма зачіски.

Завитки можуть бути накручені з прямокутною, трикутною (для пасом біля обличчя), дугоподібною, квадратною основою (для будь-якої частини голови).

Технологія виконання. На волосся наносять засіб для укла­дання, розчісують, надають волоссю необхідного напрямку, роз­поділяють на зони. Відділяють вузьке пасмо волосся однієї із зон, утримують його правою рукою, із сильним натягуванням накру­чують на вказівний палець лівої руки (рис. 7.19).

Пальцями лівої руки притримують завиток, «хвостиком» гребінця ослаблюють намотування І знімають волосся з пальця.

Розчесане пасмо потрібно намотувати на палець рівномірно, як стрічку, так, щоб кінець пасма утворив останній завиток локона.

Пасмо, накручене у формі кільця, кладуть на голову плоско й закріплюють шпильками або кліпсами. Кільця викладають у потрібному напрямку. Волосся накручують усе або частково при комбінованому способі укладання 

Коротке підстрижене волосся потиличної та скроневих зон можна накрутити на палець на один оберт (рис. 7.20 б) і затиснути «вусиками» або шпильками.

Вигляд хвилі або локона за­лежить від акуратності та ретель­ності виконання накручування. Укладене волосся сушать під клімазоном або сушуаром, поперед­ньо надівши на волосся сіточку.

Об'ємні кільця виконують на довгому волоссі. Пасмо волосся відділяють квадратом 1,5x1,5 см, захоплюють указівними пальця­ми обох рук, виконують накручу­вання. Отримане кіль­це знімають із пальців і закріплюють біля основи затискачем, висушують.

7.3.5 Укладання волосся за допомогою бігуді

Холодне завивання волосся на бігуді — давно відомий спосіб ут­ворення локонів, який надає волоссю більшої пружності, об'ємності та забезпечує тривале зберігання наданої форми. Широко застосо­вується в перукарській практиці і сьогодні.

Укладаючи волосся за допомогою бігуді, необхідно враховувати:

— якість волосся (тонке—товсте, м'яке—жорстке, густе—рідке);

— довжину волосся (коротке, середньої довжини, довге);

— тип обличчя;

— форму стрижки;

— призначення зачіски.

Для закріплення форми перед накручуванням на бігуді волосся зволожують спеціальними засобами для укладання. Накручування зберігається до наступного миття волосся.

У процесі накручування застосовують бігуді різної форми та розміру, щітки, затискачі, гребінці, сіточку для волосся, сушуар.

Форму та розмір бігуді підбирають відповідно до бажаного кінцевого результату, типу та довжини волосся. Природність укла­дання за допомогою бігуді, загальний вигляд зачіски залежать від методу й техніки накручування на бігуді.

Основними методами накручування є горизонтальний і верти­кальний, які зумовлені розміщенням бігуді.

Горизонтальний метод дає змогу підняти корені волосся, нада­ти йому пишності та об'єму (рис. 7.22). Пасмо відтягують перпенди­кулярно до поверхні голови у напрямку, протилежному росту во­лосся. Пасмо формується з основи смужок прямокутної форми на волоссі будь-якої довжини.

Вертикальний метод застосовують для формування спускних локонів без підняття волосся біля коренів (рис. 7.23). Довжина во­лосся має бути не меншою 12-15 см.                        

Залежно від розміщення бігуді та напрямку накручування во­лосся розрізняють такі способи:

лицьовий — бігуді однакового або почергово різних діаметрів дають змогу отримати стійкі, м'які хвилі, які надають зачісці пиш­ності;

рельєфний — чергуванням бігуді різного діаметра, а також різною спря­мованістю накручування отримують великі стійкі хвилі;

зустрічний — різноспрямоване на­кручування забезпечує стійкі хвилі і локони на довгому волоссі;

«ялинка» — чергування зустрічного і протилежного напрямку накручування надає пишності волоссю біля обличчя, застосовується для довгого волосся;

«шаховий» — шаховий порядок розміщення бігуді дозволяє рівномірне укладання при довгих каскадних стрижках.

радіальний — бігуді розміщують на однаковій відстані від центру майбутньої зачіски.

— ширина пасма волосся біля основи має дорівнювати довжині бігуді;

—  товщина пасма волосся біля основи має не перевищувати діаметра бігуді;

— пасмо волосся слід відтягувати під кутом 90° до поверхні голови;

— пасмо слід натягувати сильно і рівномірно для всього волося­ного покриву;

- на волоссі більшої довжини товщина пасма зменшується.

Варіанти тримання бігуді під час накручування:

1) вказівні пальці обох рук згори пасма, великі пальці знизу, притримують і прокручують пасмо під час накручування волосся тім'яної, верхньоскроневої і верхньопотиличної зон (рис. 7.30 а);

2) великі пальці згори пасма, вка­зівні знизу притримують і прокручу­ють пасмо під час накручування во­лосся середньо- та нижньопотиличних і нижньоскроневих зон (рис. 7.30 б).

Послідовність накручування волосся на бігуді:

— відокремлене за правилами накручування пасмо беруть у ліву, а бігуді - у праву руку, кладуть пасмо на корпус бігуді;

— притримують вказівним і великим пальцями обох рук кінець пасма;

— роблять перший оберт бігуді, задаючи силу натягу пасма;

— продовжують накручувати пасмо ковзаючими рухами вказів­них і великих пальців обох рук, доки бігуді не торкнеться голови;

— закріплюють накручене на бігуді пасмо прогумованою тасьмою або шпилькою, якщо фіксуючої прогумованої тасьми немає.

Для отримання різної об'ємності та форми зачіски, укладеної за допомогою бігуді, накручування виконують під різним кутом натяг­нення до поверхні голови (рис. 7.32).

У формоутворенні майбутньої зачіски важливу роль має довжи­на волосся Одна и та ж схема накручування на бігуді на волоссі різної довжини дає неоднакові форми.

Поєднуючи різні варіанти накручування бігуді, заздалегідь пе­редбачають форму зачіски та її окремих частин. 

Технологія горизонтального накручування волосся на бігуді.

Волосся миють, підсушують рушником, наносять засіб для укла­дання, розчісують волосся. На тім'яній зоні двома вертикальними проділами від крайової лінії росту волосся на лобі до маківки виділяють доріжку завширшки таку, як довжина бігуді. Волосся скроневих зон розчісують униз за ростом.

«Хвостиком» гребінця відокремлюють горизонтальним проді­лом пасмо з основою, що відповідає діаметру бігуді; розчісують та відтягують пасмо перпендикулярно до поверхні голови.

Накручування виконують від кінчиків волосся до коренів. Перше пасмо по крайовій лінії росту волосся накручують з відтя­гуванням на обличчя, всі інші — за правилами та послідовністю накручування.

Від маківки доріжку для накручування продовжують через се­редню частину потилиці до крайової лінії росту волосся на шиї. Далі накручують волосся лівої та правої потиличних, потім скро­невих зон.

Щоб запобігти утворенню заломів по крайовій лінії росту волосся на лобі та на скронях, прогумовану тасьму з двох перших бігуді знімають і з'єднують затискачами.

Установлюють час висушування волосся, надівають сіточку, здійснюють процес висушування під ковпаком сушуара.

Перш ніж розкручувати бігуді, необхідно дати їм охолонути для кращої фіксації локонів. Бігуді починають розкручувати з нижньопотиличної зони, щоб волосся не сплутувалося. Накручене волосся розчісують за допомогою двох щіток від кінців до коренів.

Зачіску оформляють із використанням начісування або тупірування, фіксують надану форму лаком.

Особливості вертикального методу накручування волосся на бігуді. Розподіл волосся на доріж­ки, ширина яких дорівнює довжині бігуді, виконується проділами на­вкруг голови. Напрямок накручу­вання волосся може бути до лиця, від лиця, чергуватися по доріжках або бути асиметричним в один бік.

Волосся тім'яної зони та маківки накручується залежно від майбутньої зачіски, розташування проділів.

Послідовність накручування виконується за тими правилами, що і при горизонтальному, але з по­чатком у нижній зоні .

Різновидом вертикального методу накручування с спіральне накручування, за яким пасмо волосся з квадратною основою накру­чується на бігуді спеціальної спіралеподібної форми.

Причини неякісного укла­дання волосся за допомогою бігуді:

— порушення вимог щодо на­кручування на бігуді;

— невимите волосся;

—   недостатнє або надмірне нанесення засобу для укладання волосся;

— заломи коренів волосся;

— заломи кінчиків волосся;

—   нещільне   накручування бігуді відносно поверхні голови;

—   недостатнє висушування або пересушування волосся;

—  недостатнє остигання во­лосся перед розчісуванням;

— слабка фіксація укладки.

Рис. 7 37. Вертикальне накручування на спеціальні бігуді

Будова шкіри та волосся

Волосся — придаток шкіри, воно займає 95 % її поверхні, вик-лючаючи підошви ніг, долоні рук, соски та статеві органи. Волосся дуже різне за довжиною, формою, кольором. Найбільше його на волосистій частині голови, найгустіше воно на маківці. Волосся поділяється на довге (на волосистій частині голови, в чоловіків також на підборідді та щоках, під пахвами та на лобку), щетинисте (брови, вії, волосся в ніздрях та зовнішніх слухових проходах) та пушкове (розповсюджене по всьому тілу, крім 5 % його поверхні). Коріння пушкового волосся розташоване на глибині 1520–2120 мікронів, а довгого — значно глибше — 2850–5050 мікронів.

Товщина волосся на голові залежить від його кольору: у блон-динів вона близька до 50 мк, у брюнетів — майже 75 мк, у рудих — до 100 мк.

Росте волосся з фолікулів (рис. 35). Волосина складається з ороговілої частини, або стрижня 12, який піднімається над шкірою, та кореня, який схований у волосяний мішечок — цибу-лину.

З’єднувальна оболонка — фолікул складається із колагенових, еластичних волокон та аморфної міжклітинної речовини, яка має кровоносні судини та нерви. З’єднувальна оболонка в глибині ут-ворює сосочок волосини, на котрому знаходиться волосяна ци-булина. До сосочка підходять судини та нерви.

До волосяного фолікулу (крім брів, вій, носа та волосся на-вколо губ) підходить під гострим кутом м’яз 13, який піднімає волосину. Сальна залоза знаходиться в трикутнику між м’язом, який піднімає волосину, та фолікулом. Скорочування м’яза при-водить до спорожнювання сальної залози і виходу секрета. Шкіряне сало змащує шкіру та волосину і цим надає їм еластич-ності, оберігає від вологи, висушування, механічних та інших шкідливих впливів.

Кожна волосина від кореня до зовнішнього кінця утворена із трьох шарів: кутикули, коркової та мозкової речовини (рис. 36).

Кутикула — зовнішня оболонка волосини являє собою оро-говілі клітини, які прилягають одна до одної, як черепиця. На здо-ровому волоссі клітини кутикули щільно прилягають одна до

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Рис. 35. Будова волосини (нижньої частини): 1 — фолікулярний канал; 2 — внутрішня епітеліальна піхва; 3 — межа внутрішньої епітеліальної піхви; 4 — піхва із сполучної тканини; 5 — шар Г е н л е ; 6 — шар Гекслі; 7 — кутикула піхви; 8 — кутикула волосини; 9 — медула; 10 — матрикс; 11 — сальна залоза; 12 — ороговіла частина волосини; 13 — м’яз, який піднімає волосину; 14 — кератогенна зона; 15 — перекератинізаційна зона; 16 — надцибулинна зона; 17 — кри-тичний рівень

одної. Але якщо вони з яких-небудь причин починають настов-бурчуватися, то волосся стає тьмяним, ламким, починає сіктися, зачіска втрачає об’єм.

Коркова речовина — головна частина волосини. Клітини цьо-го шару в основному забезпечують виростання волосся. У кор-ковому шарі містяться також пігментні клітини — меланоцити, які відповідають за колір та відтінок волосся.

Мозкова речовина займає середину стрижня волосини. Особ-ливо його багато в сивому та дуже світлому волоссі. Числені пустоти в мозковому просторі забезпечують теплозахист.

Розвиток волосся проходить три фази. У першій фазі, яка три-ває від двох до семи років, воно швидко росте (взимку швидкість росту збільшується). У другій фазі протягом декількох тижнів ріст

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

волосся припиняється. В останню, третю, фазу, яка триває в се-редньому три місяці, волосина може випасти сама або може бути видалена з мінімальним зусиллям. Без стороннього втручання волосина випаде тоді, коли під нею починає рости нова. Протя-гом життя людини з кожного фолікула може вирости 20–30 но-вих волосин. Випадіння — це не трагедія, а частина процесу заміни старого волосся новим. Строк життя волосся становить в середньому 2–7 років. Це залежить від здоров’я людини, від того, як харчується і як вона дбає про своє волосся. У волосся, яке вибілювалося, піддавалося хімічній завивці, часто розчісувалося від кінців до коріння, лусочки не будуть лежати рівно, волосся зтьмяніє, втратить пружність. Сальні залози не зможуть після такого оброблення змащувати усе волосся до кінця, тому воло-сини на кінцях робляться ламкими і посіченими.

Волосся складається в основному із кератину — особливої білкової речовини, яка містить у собі 4–5 % сірки, 20 % азоту, 17 % цистину, а також фосфор, цинк, натрій, кальцій, магній, залізо, марганець та мідь. Пігмент меланін міститься в двох формах — дифузній та у вигляді дрібних зернят різного розміру. Від кольо-ру та кількості, головним чином дифузного, а також від співвідно-шення цих форм залежить колір волосся.

У житті волосся розрізняють такі три стадії: стадія росту (ана-гена), стадія перехідна (катагена), стадія спокою (телогена). Нормально, якщо 85–90 % волосся знаходиться в стадії анагену, 9–14 % — телогену і лише 1 % — у стадії катагену. У підлітковому та зрілому віці волосся знаходиться в стані фізіологічної зміни. У жінок волосся на голові росте швидше, ніж у чоловіків; період змін довгого волосся в чоловіків значно коротше, ніж у жінок (від шести місяців до двох років), тому вони втрачають його раніше і в більшій кількості, ніж жінки.

Крім того, волосся в чоловіків регенерується швидше, ніж у жінок (90–100 та 144–147 днів відповідно). Швидкість росту во-лосся значно зменшується між 50 та 60 роками.

Волосся на голові більше випадає, ніж на інших ділянках тіла, тому що частіше знаходиться в аногенній фазі та більш щільного розповсюдження (до 600 фолікулів на 1 см2). Найшвидше відро-стає волосся брів (64 доби після вищипування до появи на по-верхні шкіри) та бороди (92 доби).

У здорових чоловіків інтенсивність росту волосся на маківці (там, де з’являється лисина) слабкіша — це є наслідок того, що в цьому місці анагенова фаза волосся коротша.

До основних механічних властивостей волосся відносять їх пружність, жорсткість та еластичність.

Маючи пружність, волосся може витримувати дії, які спрямо-вані на зміну його форми, об’єму та довжини і відновлюватися, коли дія сили закінчується. На пружність волосся впливають — вологість, температура та УФ-випромінювання.

Жорсткість волосся — це його опір вигину При підвищенні вологості діаметр волосся зростає. Поступовим розтяжінням сухе волосся може бути подовжено на 20-30 %, а змочене в холодній воді — навіть на 100 %, але при цьому його товщина та міцність зменшуються.

Волосся має також еластичність і тому швидко відновлює довжину та товщину

Клітини кутикули волосся не з’єднані між собою, тому можуть легко переміщуватися одна відносно одної. Груба поверхня цих клітин робить волосся стійким до тертя.

За колір волосся відповідає пігмент меланін, який виробляється в спеціальних клітинах цибулини — меланоцитах, а поруч клітини кераноцити синтезують білок — основний будівельний матеріал волосся. Потім пігмент з’єднується з білком, і волосина народжуєть-ся на світ уже пофарбованою. Це відбувається в плоді ще в утробі матері на четвертому-п’ятому місяці вагітності. А потім у дорослої людини налічується від 100 тисяч до 1 мільйона волосин.

Колір нашого волосся залежить від того, яку саме різно-видність меланіну виробляє наш організм. Варіантів тільки два: якщо це сумеланін, волосся буде чорного або каштанового ко-льору; феомеланін забезпечить руді або світло-жовті, блондинисті відтінки. Інтенсивність кольору залежить від кількості пігментів.

Посивіння волосся найчастіше є ознакою та прямим наслідком старіння організму У біологічному ж понятті втрата кольору — це зниження функції меланоцитів. Поступово зменшується, a потім зовсім втрачається активність ферменту тирозинази — не-замінного учасника процесу вироблення меланіну Час початку цього процесу закладено генетично: в європейців воно вперше з’являється у віці 34 ± 10 років, у азіатів — у 30-34 роки, а в нег-роїдної раси у 43 ± 10 років.

Технологія парфумерно-косметичних продуктів

Типи волосся

Жирне волосся. Як правило, володарі жирної шкіри мають і жирне волосся. Цьому причина — гіперактивність сальних залоз, які виробляють занадто багато змащення, тому волосся виглядає як масне та неохайне. Таке волосся потрібно мити кожного дня м’яким шампунем, призначеним спеціально для жирного волосся.

Сухе волосся. Активність сальних залоз низька і секрету їх не вистачає для змащування. Причиною може бути індивідуальні особливості людини, її вік, хімічна завивка, фарбування волосся, тривале перебування на сонці з непокритою головою. Сухе во-лосся тонке, ламке, на кінцях посічене. Його не потрібно часто мити, корисним для нього є масаж шкіри голови, регулярне ви-користання бальзамів-ополіскувачів та цілющих масок.

Змішаний тип. Волосся жирне ближче до фолікулів і сухе — на кінчиках. Таке волосся достатньо мити один раз на три-чоти-ри дні шампунем для нормального або сухого волосся і один раз на два тижні шампунем для жирного волосся.

Нормальне волосся. Пружне, еластичне та блискуче волосся — це наслідок збалансованої роботи усього організму та гарного догляду за ним. Таке волосся потрібно регулярно мити при його забрудненні шампунями з корисними добавками. Воно не потре-бує спеціального догляду.

Алопеція (облисіння).  Посилене випадання волосся і недостатнє зростання нових, т.з. алопеція. Причини вельми різноманітні. Велику роль грає вік, нервові потрясіння, порушення ендокринного апарату і т.д. Алопеція означає часткову або повну втрату волосся. Вона може бути природженою або придбаною.

 Алопеція придбана  поширеніша, ніж спадкова, але якщо є малюнок шкіри, що зарубцювався, і відсутні волосяні фолікули, то результат терапевтичного лікування сумнівний. В цьому випадку допомагає тільки хірургічне лікування і трансплантація.

 Осередкова (гнездная) алопеція.  Характеризується появою округлих контурів плішин, схильних до периферичного зростання і злиття аж до повного випадання всього волосся. Серед безлічі чинників, що викликають це захворювання, виділяють природжену схильність, різні захворювання і емоционнальниє стреси.

 квартира Киев посуточно аренда посуточно киев аренда квартиры в днепропетровске посуточно Волосся при осередковій алопеції неначе живе своїм власним життям, покидаючи голову і повертаючись як їм заманеться. Волосся, що відновлюється, зазвичай тонкі і такі, що не пігментуються, і лише потім вони набувають нормального кольору і структури. Прогноз сприятливий, навіть при важких формах є можливість лікування.

 Телогеновая алопеція  характеризується рясним випаданням волосся, що посилюється в певні періоди року, з подальшим ослабленням зростання волосся. Волосяний фолікул дуже швидко переходить із стадії зростання (анаген) в стадію відпочинку (телоген). В результаті щоденні втрати волосся значно зростають, і волосся може помітно порідшати.

 Причини, що викликають телогеновую алопецію - вагітність, відміна пероральних контрацептивів або зміна препарату, велике хірургічне втручання, важка травма, строга дієта з швидкою втратою ваги, важке захворювання (особливо з високою температурою), стресові ситуації, перевтома і перевантаження.

Дифузне облисіння.  Його також називають симптоматичною алопецією. Виникає у чоловіків і жінок в результаті різних причин: високої лихоманки, кровотечі, голодування, травми, пологів, важких емоційних стресів, хронічних отруєннях, спостерігається у жінок, що вживають протизаплідні контрацептивні засоби.

 Відомі випадки випадання волосся і зміни їх пігментації від багатьох лікарських препаратів, вживаних в терапевтичній практиці.

 Волосся ломке, стоншене.

 Можуть бути симптомом генодерматозов, а також виникати при багато шкіряних і тріхологичеськіх захворюваннях (себорея, нейродерміт, екзема, псоріаз), спостерігатися при різних ендокрінопатіях і нераціональному догляді за волоссям: часте миття, жорстка вода, хімічна завивка і забарвлення, застосування лужного мила, зайве вживання знежирюючих шампунів, грубих (металевих або гострих) гребінців, щіток і т.д.

 Себорея жирна і суха.  Якісне і кількісне виділення сала з сальних залоз, що викликає роздратування і почервоніння шкіри. Порушується живлення і діяльність волосяних цибулин, починається випадання волосся. Велику роль тут грає стан нервової системи, органів травлення і внутрішньої секреції.

 Жир виробляється не в самих сальних залозах, а проводиться в надмірних кількостях всім організмом, тому шкіра постійно зволожується. Себорея утворюється на шкірі голови, особи і шиї. Пори шкіри при цьому сильно розширюються. Істотну роль грають спадковість.

 Жирна себорея  характеризується покриттям волосся жирним мастилом, присутністю почервонілих ділянок шкіри голови і сальними лусками жовтого кольору. Шкіра голови часто розчесала з дуже тонкими жовтуватими лусками сухими або сальними. Жирну себорею може підсилити їжа, що містить жир, мед, шоколад, соленья, алкоголь.

Суха себорея  . Сало ущільнюється, згущується, перетворюючись на сірувато-жовті луски. Суха себорея викликає рясну лупу. Жирна і суха себорєї - два різновиди одного і того ж процесу. З часом жирна себорея може перейти в суху. Себорея сприяє освіті угрій.

 Зайва жирність волосся  (без інших патологій). Волосся при рясному саловиделенії лисніє і неприємно пахне. При розчісуванні можено виявити луски шкіри. Це нерідко стає причиною випадання волосся і може бути ознакою початку жирної себорєї. Причиною ж є використання неправильних миючих засобів.

 Ми часто моєму голову, руйнуючи механізм вироблення шкірного жиру.

 Андрогенна алопеція  (за чоловічим типом). Випадання волосся, часто генетичне, викликане одній з наступних причин: надмірний зміст чоловічого статевого гормону ДГТ (дегидротестостерона) і підвищена чутливість волосяних фолікул до ДГТ.

 Дегидротестосерон, впливаючи на фолікул волоса, викликає скорочення стадії зростання, так що волос передчасно входить в стадію спокою, за якою слідує стадія випадання. Часто андрогенній алопеції супроводять ознаки жирної себорєї і акне (угрі), можливе надмірне зростання волосся на обличчі і інших частинах тіла.

 У чоловіків андрогенна алопеція зазвичай стартує спереду від лінії волосся і просувається до верхівки. У жінок спостерігається прогресуюче стоншування і випадання волосся по всій голові і особливо в області верхівки по проділу. Провідну роль грають гени і статеві гормони.

 Передчасне або дуже раннє посивіння.  Зазвичай є ознакою процесу старіння і пов′язано із зниженням меланоцитов (кліток пігменту). У осіб європейської раси у віці до 20 років може мати природжену генетичну основу або бути пов′язано з деякими аутоіммунними захворюваннями.

Може спостерігатися також при ряду захворювань (гнездная плішивість, бешихове запалення, герпес) і від застосування лікарських препаратів. Можуть допомогти косметологічні препарати з вітамінами і лікарськими травами, стимулюючі волосяні цибулини.

 Псоріаз  - хронічний эримато-лусковий дерматоз, з лусками типової форми різної величини і розташування. Хвороба не заразлива. На шкірі голови виступають дрібні рожевий-червоні вузлики розміром з просяне зернятко. Зазвичай псоріаз вражає шкіру навколо стовбура волоса, але висипання можуть з’являтися і по всій поверхні голови.

 Вузлики швидко покриваються багатошаровими лусками. Волосся може бути сухим стоншеним, але зазвичай нормального вигляду і стійкі на розрив. Псоріаз не завжди викликає свербіння і його течію не передбачено. Не виліковується повністю, і використовувані методи можуть тільки полегшувати його прояви.

 Операція по трансплантації волосся.  Ми не виконуємо такі операції, але можемо допомогти підготуватися до операції і пройти реабілітацію, а головне - правильний продіагностіровать стан волосся.

 При підготовці до операції і після неї прискорити процес відрощування нового волосся і поліпшити живлення шкіри голови після зарубцьовування допоможуть косметологічні препарати на натуральній основі “Discos”.

Трихологи вважають волосся барометром здоров`я. І виявляється, навіть колір волосся сигналізує про схильність людини до певних захворювань. Зрозуміло, колір свій, натуральний ...

Блондинкам

 За медичною статистикою, жінки набагато частіше за чоловіків страждають від вікової дистрофії сітківки, яка може призвести до сліпоти. При цьому до небезпечного захворювання особливо схильні саме світловолосі жінки. Тому натуральним блондинкам медики, насамперед, рекомендують стежити за своїм зором.

 Крім того, їм обов`язково слід вводити у свій раціон більше продуктів лютеїном і цеаксантіном. Ці речовини

містяться, наприклад, в шпинаті і горосі, і блондинкам дуже корисно щодня

 з`їдати тарілку зелених овочів. А ще

- частіше готувати омлет: яєчний жовток - добре джерело лютеїну.

 Інше вразливе місце світловолосих жінок - їхня шкіра: у ній менше виробляється меланіну, який забезпечує шкірі захист від шкідливого ультрафіолету. Тому ризик розвитку меланоми у блондинок особливо високий. Їм потрібно обов`язково користуватися косметикою з сонцезахисним компонентом, а також носити капелюх, що захистить від впливу прямих сонячних променів.

Брюнеткам

 Трихологи наголошують, що останнім часом помітно збільшилася кількість жінок, які страждають від генетичного стоншення волосся: приблизно кожна п`ята жінка старше 30 років страждає від випадіння волосся. Найчастіше волосся починає стоншуватися у брюнеток, можливо, тому, що у них спочатку буває менше волосся. Причому, мова йде не тільки про жінок з чорним, як смола, волоссям. До брюнеток трихологи зараховують і жінок з досить темним каштановим волоссям.

 Пам`ятайте, що здоров`я волосся багато в чому залежить від правильного харчування. Брак в організмі заліза може стати причиною випадіння волосся. Щоденна доза заліза має становити 18 мг - її можна заповнити, якщо вранці з`їдати тарілку вівсяної каші.

Рудоволосим

 Природне руде волосся досить рідкісне явище. Таке волосся є результатом спадкової мутації ДНК. Через дану мутацію рудоволосі менш чутливі до місцевої або загальної анестезії - їм часто потрібно на 20 відсотків більше анестетиків, ніж блондинкам чи брюнеткам. Про це краще не забувати при відвідуванні стоматолога.

 Крім того рудоволосі частіше за інших (на 90 відсотків!) піддаються такому недугу як хвороба Паркінсона. Але є і добра новина: запобігти хворобі Паркінсона допомагає фолієва кислота, тож рудоволосим треба їсти побільше сочевиці, бобів, шпинату і спаржі. Всі ці продукти насичені фолієвою кислотою.

Волосся покриває усю шкіру, окрім долонь, підошов, червоної облямівки губ, голівки статевого члена, внутрішнього листка крайньої плоті, малих статевих губ. Колірний відтінок волосся визначається генетично і залежить від змісту різних пігментів. Хімічний склад волосся дуже складний, в нього входить близько 40 речовин — марганець, ртуть, натрій, йод, бром та ін. Відмічено, що в темному волоссі багато марганцю, свинцю, титану, срібла, в сивому волоссі містяться лише нікель і бульбашки повітря. Ріст волосся і час їх існування неоднакове. В середньому на шкірі голови близько 100 000 волосяних фолікулів. Упродовж усього життя з кожного фолікула може вирости 20-30 волосся. Як правило, 70 % волосся скальпа знаходиться у стадії росту і 10 % — у фазі відпочинку. З віком у людини відбувається лише незначне зниження щільності волосяних фолікулів, проте спостерігається тенденція до зниження активності росту волосся, а саме волосся стає коротше. Зазвичай ріст волосся відбувається циклічно: за стадією росту — анагеном (може тривати від 3 до 7 років, швидкість зростання волосся — до 1 см в місяць) — слідує коротка перехідна стадія — катаген, а потім стадія спокою — телоген, коли волос перестає рости і випадає. Після закінчення фази телогена, під час якої волос може випасти спонтанно або при легкому зусиллі (тривалість фази в середньому 3 місяці), у фолікулі починається ріст нового волоса. Волосся бороди і волосистої частини голови має нетривалу стадію телогена. У вій, брів, пахвового і лобкового волосся телоген триваліший. Розрізняють три види волосся : довгі (голови, бороди, вусів, пахвових западин, лобка), щетинисті (брів, вій, переддня носової порожнини) і пушковые, покривають інші ділянки шкірного покриву. Волосся є своєрідними шкірними придатками і складається з двох частин — волосяного фолікула і волосяного стержня. Волосяний фолікул знаходиться глибоко в жировому шарі скальпа. Три його внутрішніх шару стають надалі власне волосом: мозковий шар, кірковий шар і оболонка. Основою волоса є білок кератин, який складає 85-70 % усієї маси волоса. Основна маса волоса (кіркова речовина) складається з довгастих кератинизированных клітин, поміщених в оболонку (кутикулу); груба частина волоса може мати переривчасту або безперервну середину — мозковий шар. Механічні властивості волоса визначає його кірковий шар. Оболонка волоса є його захисним шаром. Вільні краї поверхневих клітин спрямовані до кінця волоса, і за допомогою мікроскопа можна побачити лусочки, розташовані на кшталт черепиці на даху. Ці тонкі лусочки складаються з щільного кератину. Цілісність оболонки порушується при хімічній завивці, фарбуванні, дії сонячних променів. Патологічні зміни волосся залежать від дії численних чинників. Волосся може випадати при інфекційних захворюваннях (тифи, грип, малярія, сифіліс та ін.), при інтоксикаціях різними лікарськими препаратами (циклофосфан, антибіотики, сульфаніламіди); піддаватися трофічним змінам при ряду дерматозів (себорея, дерматомікози, екзема), після частого миття лужними косметичними розчинами, гарячої завивки; порушення спостерігаються при генодерматозах, тобто природжених дерматозах, переданих у спадок. Тому корекція вимагає індивідуалізованої терапії.

 Аномалії стержня волоса підрозділяються на пов'язані з підвищеною ламкістю і не пов'язані з нею.

 Аномалії стержня волоса, пов'язані з підвищеною ламкістю

 Монілетрикс — наявність на стержні волоса вузликів у формі намист, що розділяються міжвузликовими проміжками, в яких відсутня мозкова речовина. Спадкова природа монілетрикса була розпізнана незабаром після опису цього стану (доведено аутосомно-домінантне спадкоємство).

 Клінічна картина представлена роговими папулами фолікулів на місці нормального волосся, з якого стирчить коротке зламане веретеноподібне волосся. Для лікування призначають всередину фітин, ретинол, Токоферолу ацетат, пантотенову кислоту, вітамін F, препарати заліза, харчовий желатин.

 Ламкість волосся спостерігається і при перекрученому волоссі — волосся сплощило і через нерівномірні проміжки повністю повернені навколо своєї осі на 180°. Клінічно знаходять коротке обламане волосся переважно в потиличній і скроневій областях, що призводить до осередкового облисіння. Для лікування призначають ретинол, кальцію пантотенат, вітамін F, препарати заліза. Потрібний правильний догляд за волоссям: слід уникати пересушування, механічною, термічною і хімічною травматизации; мити волосся слід не частіше за 1 раз в 7 днів, у воду для миття можна додавати відвари кропиви, хвоща, квіток ромашки. Волосся і шкіру волосистої частини голови рекомендується періодично змащувати реп'яховим або іншою рослинною олією.

 Вузликова трихоклазія характеризується утворенням вузлів, що роблять волосся ламкими в цих ділянках. Цей стан можна розглядати як реакцію стержня волосся на ушкодження. Волос ламається настільки легко, що на більшій або меншій ділянці голови видно тільки відламки, тому алопеція може бути вираженою.

 Лікування зводиться до зменшення травмування волосся.

 Аномалії стержня волоса, не пов'язані з підвищеною ламкістю

 При синдромі нерозчісуваного волосся форма поперечного перерізу стержня волоса нагадує трикутник або гантель.

 На стержні волоса також є подовжня канавка. Волосся зазвичай буває сріблястого або солом'яного кольору, безладно стирчать і насилу укладаються в зачіску.

 Шерстеподобные волосся зустрічається у білих представників кавказької раси і нагадує негроїдне волосся. Вони непокірні, скручені в колечка, важко причісуються.

 При трихонодозе на стержні волоса утворюється одинарний, а іноді і подвійний вузлик. При розчісуванні вузлики іноді затягуються, або ж на місці вузлика утворюється злам стержня волоса.

 Алопеція (облисіння)

 Волосся у людини випадає упродовж усього життя і зростає знову відповідно до нормального циклу росту волосся. В день чоловік втрачає від 50 до 150 волосся. Багато хвороб, що призводять до випадання волосся, стають причиною облисіння із-за порушення нормального циклу життєдіяльності волосяного фолікула.

 Рубцева алопеція виникає при вторинному руйнуванні волосяних фолікулів внаслідок різноманітних причин (запалення, атрофія або рубцювання шкіри). Нерубцева алопеція протікає без попереднього ураження шкіри.

 Виділяють наступні варіанти нерубцевої алопеції :

 1) гніздова (осередкова);

 2) андрогенетическая;

 3) телогеновая (дифузна);

 4) анагеновая (токсична).

 Етіологія і патогенез. Причини облисіння найчастіше невідомі, можна лише припускати аутоіммунний механізм поразки волосяних цибулин. Вважається, що волосся випадає в результаті "атаки" лімфоцитів на зростаючий волосяний фолікул, через що порушується процес кератинізації і стимулюється телогеновая фаза. Нерідко гніздова алопеція пов'язана з осередками хронічної інфекції; крім того, є даний про зниження вміст цинку і міді у волоссі. Недавні дослідження також показали у хворих осередковою алопецією порушення властивостей реологій крові (посилення агрегації еритроцитів на тлі підвищення в'язкості цільної крові і сироватки, зменшення деформованості еритроцитів), що дозволяє говорити про синдром підвищеної в'язкості. Генетичні чинники сімейної схильності до алопеції спостерігаються в 30 % випадків.

 Клінічна картина. При осередковому облисінні на волосистій частині голови з'являються круглі або овальні вогнища облисіння. У перші дні хвороби на ділянках облисіння можна бачити невелику червоність, яка супроводжується палінням, свербежем, гіперестезією шкіри. Довге волосся випадає, а фолікулярні отвори зяють. По периферії вогнищ волосся нестійке і при слабкому потягуванні випадають дрібними пучками (зона розхитаного волосся). Розширення вогнищ облисіння по периферії призводить до злиття їх в одну велику ділянку облисіння.

 Субтотальна алопеція характеризується повільним прогресом захворювання, при якому випадає усе товсте волосся на волосистій частині голови; зберігається лише пушковые і коротке волосся в області потилиці і скронь. Нерідко є розрідження зовнішньої зони брів і часткове випадання вій. Про тотальне облисіння говорять у разі повного випадання волосся на волосистій частині голови і на обличчі, про універсальний — при втраті волосся на усьому тілі, що може супроводжуватися зміною нігтів у вигляді їх стоншування, підвищеної ламкості і наявності подовжніх смуг і поглиблень на поверхні у вигляді наперстка.

 Диференціальний діагноз. Необхідно виключити вторинний сифіліс за допомогою огляду шкіри (алопеція мелкоочаговая, борода і волосиста частина голови неначе роз'їдені міллю) і слизових, серологічних реакцій на сифіліс; дерматофитию волосистої частини голови (за допомогою мікроскопії збудника), дискоїдний червоний вовчак, травматичну алопецію, а також трихотилломанию (постійне, хоча іноді і несвідоме травмування волосяного покриву самим хворим, що знаходяться в стані психічної напруги або розладу).

 Андрогенетическое облисіння викликане дією андрогенів на волосяні фолікули за наявності спадкових особливостей останніх. У чоловіків облисіння проходить в декілька стадій: спочатку це двосторонні залисини потрібно лобом, потім з'являється лисина, що поступово розширюється від лоба до темряви, у результаті залишається лише вузька смужка волосся на скронях і потилиці. У жінок облисіння йде повільніше, зазвичай зводиться до порідшання волосся, помітнішого на темряві. Супутніми захворюваннями можуть бути жирна себорея, себорейный дерматит, у жінок — ознаки надмірної секреції андрогенів — звичайні вугри, порушення менструального циклу, гірсутизм. При диференціальному діагнозі слід враховувати, окрім приведених супутніх порушень, дефіцит заліза, гіпотиреоз, тиреотоксикоз.

 Телогеновая (дифузна) алопеція. Рівномірне порідшання волосся на усій волосистій частині голови; частіше зустрічається у жінок під час вагітності, після відміни пероральних контрацептивів, як наслідок строгих дієт. Може тривати до року, з часом випадання волосся припиняється, а волосся повністю відростає. Спеціальне лікування не потрібно, проте можна рекомендувати вітамінотерапію з мікроелементами.

 Анагеновая (токсична) алопеція. Випадання волосся викликають деякі цитостатики, засоби, вживані для видалення волосся (талій, эпилин), антикоагулянти (гепарин, кумарини), психотропні засоби, передозування вітаміну А, тривалий прийом кортикостероїдів та ін. Лікування слід призначати після встановлення причини захворювання.

 Рубцева алопеція. Безповоротна втрата волосся, обумовлена загибеллю волосяних фолікулів в результаті запалення або іншого патологічного процесу, що завершується рубцюванням. В межах вогнищ облисіння і поряд з ними можна виявити ознаки захворювання, що послужило причиною алопеції. Найчастіше зустрічається псевдопелада Брока. Захворювання іноді є кінцевою стадією червоного плоского лишаю, дискоїдного червоного вовчаку і інших порушень, але може існувати і як первинний процес неясної етіології. Рубцювання не супроводжується запаленням, шкіра у вогнищах гладка, атрофована, волосся, що збереглося, може рости по декілька штук з одного фолікула.

 Трихотилломания — висмикування волосся пацієнтом.

 Захворювання частіше розвивається у дівчат, хоча може зустрічатися у дітей і дорослих обох статей. При трихотилломании хворі на тлі стресу або психічної напруги самі висмикують волосся. Іноді це може бути проявом психозу або нав'язливих станів. Хоча хворі нерідко заперечують факт висмикування волосся, химерні контури вогнищ облисіння і наявність короткого волосся різної довжини дозволяють припустити такий діагноз.

 Діагноз підтверджує біопсія, при якій виявляються характерні ознаки — так звані вікна росту волосся. Цей тест включає щотижневе виголювання волосся на "ураженій" ділянці, що запобігає висмикуванню. На поголеній ділянці волосся відновлюється і придбаває нормальну щільність росту.

 У ракових хворих зустрічаються 2 форми дифузної алопеції. Облисіння у фазі анагена (А) є наслідком протипухлинного лікування. При проведенні променевої терапії волосистої частини голови або хіміотерапії відзначається втрата волосся впродовж декількох тижнів із-за безпосередньої дії на надзвичайно чутливі гермінативні клітини волосяного фолікула. В результаті волосяний матрикс робить стоншений стержень, який поступово загострюється, стає дуже крихким, випадає або руйнується при щонайменшій дії. Відновлення волосся починається після припинення терапії.

 Випадання волосся у фазі телогена (В). Метаболічні порушення і емоційні стреси, а також хвороби, що ослабляють організм, призводять до передчасного переходу волосяних фолікулів з фази активного росту (анагена) у фазу телогена, коли йде "дозрівання" волоса. Волосся залишається у фазі телогена близько 3 місяців, а потім випадають; таким чином, між початком захворювання і реальним випаданням волосся існує часовий проміжок. У фазу телогена рідко випадає більш ніж 50 % волосся. У хворих з'являється тонке волосся, але повного облисіння не настає.

 Якщо хворий видужує, відновлюється нормальний ріст волосся.

 У нормі близько 10 % волосся скальпа знаходиться у фазі телогена. У разі перевищення цього показника розвивається алопеція. Існує декілька станів, при яких розвивається алопеція у фазі телогена : рак з метастазами, великі хірургічні операції, важкі захворювання. Найчастіше ця форма алопеції розвивається у жінок — приблизно через 3 місяці після народження дитини. Фактично у усіх дітей розвивається алопеція у фазі телогена в перші 6 місяців життя, саме тому у багатьох немовлят при народженні більше волосся, чим через 3-4 місяці.

 Причини алопеції у фазі телогена:

 1) фізіологічне облисіння новонароджених;

 2) післяпологове облисіння жінок;

 3) лихоманка (малярія);

 4) важка інфекція;

 5) хронічні хвороби, що ослабляють організм;

 6) хірургічні втручання (велика операція);

 7) гипотиреоидизм і інші ендокринопатії;

 8) голодування;

 9) медикаменти і хімічні речовини (ретиноїди, антикоагулянти, протисудомні і антитиреоїдні препарати, важкі метали).

 Особливі форми випадання волосся властиві чорним пацієнтам. Чорні діти схильні до захворювання Tinea capitis. Підвищена ламкість волосся поширена серед афроамериканских жінок унаслідок застосування певної техніки по догляду за волоссям з використанням хімічних пом'якшувальних засобів, які ефективні для випрямлення кучерявого або хвилястого волосся, проте досить грубі і при тривалому застосуванні призводять до зношування волосся. Ділянки "зношеного" волосся носять назву вузлуватого трихорексиса і нагадують сполучені пензлики для малювання. Волосся в цих місцях легко ламається. У пацієнток волосся буває неоднакової довжини, тому вони скаржаться, що "волосся випадає" або "не росте"; насправді ж волосся росте, але ламається.

 Більшість поширених форм рубцевої алопеції у чорних хворих називаються синдромом фолікулярної дегенерації. Захворювання зустрічається в основному у жінок, характеризується випаданням волосся спочатку в області верхівки з подальшим поширенням по периферії.

 У осередку ураження зустрічається нормальне волосся, проте більшість отворів фолікулів облитерированы, мабуть, внаслідок рубцювання.

 По периферії виявляються плями, перифолликулярные папули, стоншене волосся. При гістологічному дослідженні визначається повне руйнування волосяних фолікулів і їх заміщення фіброзною тканиною.

 Сумнівно, що причиною цього стану стають засоби для догляду за волоссям, проте відомо, що речовини, що зменшують жорсткість волосся, погіршують його течію.

 Термін "синдром фолікулярної дегенерації" складає предмет дискусій, і деякі автори вважають його синонімом або варіантом псевдопелады (алопеція атрофічна).

 Останній термін також спірний, хоча багато дерматологів застосовують його для позначення кінцевої стадії рубцевої алопеції.

 Лікарські засоби і речовини, що викликають випадання волосся :

 1) протипухлинні препарати;

 2) колхіцин;

 3) талій (щуряча отрута, інсектициди);

 4) протиепілептичні препарати (Фенітоїн, вальпроевая кислота, карбамазепин);

 5) протизгортаючі препарати (гепарин, кумарин);

 6) ретиноїди (етретінат).

 Муцинозная алопеція. Під цим терміном маються на увазі два різновиди алопеції, що мають абсолютно різні причини випадання волосся, хоча у них є загальна гістопатологічна ознака — фолікулярний муциноз. Цей стан характеризується відкладенням муцина (кислих мукополисахаридов) у фолікулярному епітелії, що викликає в результаті випадання волосся.

 Перша форма муцинозной алопеції — доброякісний стан у молодих і в іншому здорових людей. Вона характеризується одним або декількома вогнищами облисіння овальної або округлої форми, які можуть бути гипопигментированными або еритематозно-сквамозними; можлива також екзематизація, іноді зустрічаються дрібні папули. До процесу залучаються голова, шия, плечі, верхня частина тулуба. Відзначається спонтанний дозвіл хвороби впродовж декількох місяців або року. Друга форма муцинозной алопеції спостерігається у хворих грибоподібним мікозом (шкірна Т-клітинна лімфома). Пацієнти, як правило, — літні люди, що мають великі вогнища алопеції, еритему, бляшки. При гістологічному дослідженні виявляється фолікулярний муциноз, а також інфільтрація атиповими лімфоцитами епідермісу і волосяних фолікулів. Відсутність волосся і фолікулярний муциноз, що гістологічно виявляється, характерні для лімфоми.

 Алопеція за типом "роз'їдена міллю" — це форма нерубцевої алопеції, що характеризується безліччю дрібних вогнищ облисіння по усьому скальпу, властива хворим вторинним сифілісом, хоча зустрічається і як варіант осередкової алопеції, а також при системному червоному вовчаку. Слід зазначити, що при сифілісі відзначається також дифузне випадання волосся.

 Лікування рубцевій алопеції є важким завданням, для вирішення якої можна застосувати імуномодулятори, препарати ретиноевой кислоти.

 При абсцедирующем підриваючому фолікуліті Гоффманна на волосистій частині голови утворюються множинні глибокі і поверхневі абсцеси, а потім грубі, іноді келоїдні, рубці. Для лікування застосовуються антибіотики широкого спектру дії, ангіопротектори, імуномодулятори.

 Лікування осередковій алопеції. Якщо поодиноке вогнище облисіння маленьке (< 5 см в діаметрі), лікування не потрібно. Прогноз в цьому випадку сприятливий, часто відзначається спонтанне відновлення волосся. Введення у вогнище кортикостероїдів або місцеве застосування сильних стероїдів може прискорити ріст волосся.

 За наявності більшого вогнища облисіння або численних вогнищ прогноз стриманий.

 Лікування у цих випадках розпочинають з внутрішньоосередкового введення кортикостероїдів. При вираженому випаданні волосся, захоплюючому 30-100 % поверхонь скальпа, можливе застосування системних кортикостероїдів (Преднізон) коротким (3 місяці) курсом.

 Якщо при цьому відновлення волосся не відзначається або починається повторне їх випадання після відміни кортикостероїдів, прогноз несприятливий. Зведення про результати застосування системних стероїдів при вираженій осередковій алопеції суперечливі.

 Спонтанне відновлення волосся можливе навіть при тотальній алопеції, проте ефективних методів її лікування у важких випадках немає.

 Місцева імунотерапія хімічними речовинами, що викликають алергічний контактний дерматит (дифенципрон), представляється обнадійливою.

 Лікування Tinea capitis. Місцеві протигрибкові засоби ефективні, проте для повного лікування їх недостатньо. При поразці волосся спорами потрібний прийом системних антигрибкових препаратів. Лікування триває 1-3 місяці.

 Препаратом вибору є гризеофульвин, оскільки він ефективний і рідко викликає серйозні побічні ефекти.

 Резистентність грибів до гризеофульвину практично не зустрічається.

 У разі неефективності гризеофульвина або непереносимості його із-за побічних ефектів (головний біль, порушення функції ШКТ) показані итраконазол і кетоконазол.